Іван Лучук: Змудрілий у дурості вар’ят
– Україна



Поет, есеїст, перекладач, науковець, літературознавець. 

Співзасновник літературних угруповань «Лугосад» та «Геракліт». Кандидат філологічних наук (1994). У 2011 закінчив докторантуру Інституту літератури ім. Т. Шевченка Національної академії наук України, написав докторську дисертацію «Мистецтво поетичне в дискурсі української лірики та письменницької критики». Доктор філологічних наук (2013).

Автор поетичних збірок «Ритм полюсів» (в кн. «ЛУГОСАД: поетичний ар'єрґард», 1996; в кн. «Лугосад: об'єктивність канону», 2007), «Сонетії» (1996), «Паліндромони» (1997), «Тридцять три сонетії» (1998), «Сто одне щось» (2002), «Трохи білого світу» (2005), «Велес — се лев» (2008), «Нове та давнє» (2009), «Дочка Агасфера» (2011), «Окрушини інтертексту» (2018), «Змудрілий у дурості вар’ят» (2018). Книг для дітей «Грайлива абетка» (2009) і «Пригоди Курдодима та Цурумпала» (2017). 

Видав літературознавчі книжки «Ніби поезієзнавчі шкіци» (1996), «Трохи поезієзнавства» та «Поезієзнавча кафедра» (1997), «Триєдине поезієзнавство» (1998), «Дикі думи» (2011), «Літературний джаз» (2011), «Цебер амброзії» (2013), роман «Уліссея» (2000), збірки есеїстики «Сумніви сорокалітнього» (2008), «Зловити дятла» (2015), «Антропос і бібліон: Есеї розмаїті» (2019).  Укладач альманаху кохання «Королівський ліс — 2» (2002). 

Упорядник антології української поезії XX століття «Дивоовид» (2007), антології української любовної лірики кінця XIX — початку XXI століття «Літургія кохання» (2008), антологій української поезії для дітей «Зелене Око: 1001 вірш» (2008) і «Зелені очі: 1001 вірш» (2010), антології «Вертоград: Українське поетичне тисячоліття» (2009), антології сербської поезії для дітей у переспівах Оксани Сенатович «Кошеня в кишені» (2010), антологій «Ars poetica: Українська лірика про мистецтво поетичне» (2012) і «Мистецтво поетичне: Хрестоматія української літературної критики й есеїстики про поезію» (2012). 

Народився та мешкає у Львові.